тиждень тому я згадала, що колись наткнулася на якийсь глубінко-російський гурт, який років десять тому робив жосткий ембіент без жодного семплера. комп'ютерні технології тоді ще в таку далину не надто дійшли, і вони витискали щось нереальне з гітар і допотопного Полівокса. я пам'ятала, що гітар у них було три, але, як не старалася, не могла ( Read more... )

моя найбільша і найсолодша проблема в тому, що я рідко забуваю слова. гроші, книжки чи виключити суп через 20 хвилин - це запросто, це постійно. але слова нікуди не зникають, вони складаються у фрази чи розкладаються на звуки чи наш сміх, і залишаються далі. я не можу спати, поки не згадаю, звідки котресь слово, так - просто обривок без сенсу, але ( Read more... )

  Читати, чи там думати, кількома мовами - ще куда ні шло, в
мозгах и на компе встрено по лингве. але пальці, мої пальці, - дуракі, вони
запамятовують тільки одну розкладку на день, і от сьогодні в мене english time,
падла, я я пять разів переписую набране, бо виявляється шо коми-крапки і
букви не в тому ряду.

от сидiла я в Праймi i думала, звiдки ж я знаю гiтариста. потiм про це я думати перестала, бо вони грали шота бєспадобнає, я потєрялася i це було справдi чудово ( Read more... )

повторюю собі те, що давно, може навіть завжди, знала ( Read more... )

Якби мене попросили пояснити, що таке інтертекстуальність, я  навіть не обмовилася б про діалогічність, історію, яка стає контекстом і Кристеву. я б сказала, що бувають фрази, які запам*ятовуються назавжди. і що бувають люди, чиї слова не забуваються. ми пам*ятаємо ці репліки, ми вкидаємо їх у свої розмови, і вони стають уже нашими. Цитати стають ( Read more... )

Кожного ранку я заходжу у ванну і розумію, що вчора щось там забула - кольцо біля дзеркала, шпильки на раковині, книжку на пральній машинці etc. Забудькуватість уже стає чимсь фатальним. забуваю найрізноманітніші речі: проїздні вдома, зарядити мобільний, парасольки, назви столиць країн світу, поїсти, імена літературних персонажів, чашки біля комп* ( Read more... )